Осіння тиха музика заграла.
Уся земля росою вранці вмита
Свою одвічну пісню заспівала.
Ключі пташині в небо піднялися.
Є нотний стан — лиш ноти записати...
Мелодії над світом розлилися...
Любити й жити треба поспішати...
Світ незбагненний, дивовижна казка.
Тут стільки щастя, музики і дива!
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiDSCDuTJiTpZcNBpEP_oNYBRL9ebrCqk7l6OqlYxnLPn30yat0dqHTTClOAwifMUhkz_5AZ9XuxwQIfBo7sJQSNkZF0CvdrSi4dUipXvlsb0Uhv89CMj6z_RQ7TEaUeq-L5rg9E4M9IXM/s200/falling-transparent-autumn.png)
Я йду по жовтій осені щаслива.
А музика осіння тихо ллється
І будить струни серденька, лунає...
То сумно зазвучить, то засміється...
І душу знову в юність повертає...
Немає коментарів:
Дописати коментар